Культурний вплив та тренди у моді
Історії компаній | 18 липень 2025
Мода давно перестала бути лише про зовнішній вигляд. У ній — пульс покоління, відповідь на політичні виклики, нові технології і глибокі культурні сенси. Одяг не лише супроводжує людину — він формує поведінку, стає частиною повсякденного ритуалу й навіть перетворюється на мову, яку читають без слів.
На перехресті стилю, функціональності та ідентичності виникає нова роль брендів — не як диктаторів моди, а як тонких провідників культурних трансформацій. Тут вплив не міряється кількістю лайків, а визначається глибиною резонансу в середовищі. Саме так працює Woolrich — бренд, який не потребує гучних слоганів, щоб залишатися в центрі уваги.
Є бренди, які шумлять — новими дропами, інфлюенсерами, маркетингом. А є Woolrich. Тиша, яка гріє. Речі, які не потребують криків, бо їх шепіт звучить гучніше за модні манифести. Але хто вони — ці мовчазні титани американського спадку?
Все почалося у 1830 році в Пенсильванії, коли Джон Річ, англійський емігрант, почав виготовляти вовняні ковдри для лісорубів. Так народилась марка, яка з часом одягала військових Громадянської війни, забезпечувала полярників експедицій Byrd Antarctica і зрештою потрапила у гардероби креативного класу Лондона.
Сучасний Woolrich живе в ритмі гірських стежок, урбаністичних подорожей і морських експедицій. Це бренд, який поєднує функціональність із духом свободи, технічну досконалість — із лаконічною естетикою. Його культова Arctic Parka, створена у 1972 році як робочий одяг для будівельників нафтового трубопроводу Trans-Alaska, давно стала впізнаваною на вулицях Мілана, Берліна й Токіо. Хутро на капюшоні, яке колись рятувало від морозів Аляски, тепер слугує символом витривалості та елегантного захисту.
У 1980-х Woolrich опинився серед британської субкультури Casuals, поруч із Stone Island та CP Company. Там, де шукали автентичність і майстерність, Woolrich відповів — швами, фурнітурою, посадкою.
Сьогодні Woolrich — це не тільки вовна й класика, а передусім щоденний захист:
* GORE-TEX®: 100% водозахист із повітропроникністю
* Pertex®: ультралегка вітрозахистна тканина
* PrimaLoft®: утеплювач, що зберігає тепло навіть у вологих умовах
Палітра: pine green, mountain blue, canyon sand. Це дизайн для довготривалого використання — без компромісів у комфорті та практичності.
У час, коли все змінюється надто швидко, Woolrich лишається стабільним орієнтиром. Стилістика без надмірності, функціональність без компромісів і тиша, що звучить впевнено.
Як мода впливає на суспільство: політичні й соціальні меседжі
Одяг давно став частиною розмови про свободу, ідентичність та соціальну відповідальність. Дизайнери все частіше виходять за межі естетики й використовують тканину як полотно для культурної рефлексії — від еко-філософії до критики влади, від пам’яті поколінь до міських протестів.
Barbour
Починаючи з майстерні у South Shields та листового каталогу 1908 року, Барбур завжди залишався близьким до реального життя — мисливців, моряків, фермерів. Але його сила — у вмінні інтегрувати архів у сучасний контекст, транслювати спадок у нову естетику. У Другу світову війну бренд виготовляв куртки Ursula Jacket — спеціальну модель для екіпажів підводних човнів, а згодом одягав британську еліту, включно з королівською родиною.
Barbour не апелює до гучних гасел, але його історія — це історія відповідальності й спадкоємності. А в колабораціях із Alexa Chung і Bella Freud бренд переосмислює утилітарну класику, поєднуючи британський heritage з чутливою, сучасною модною сценою.
Цей баланс між статусом і демократичністю, елегантністю й утилітарністю робить Barbour функціональним та соціально значущим. Його одяг — це тиха форма культурної пам’яті, що передається з покоління в покоління.
C.P. Company
Для Масімо Ості, засновника C.P. Company, мода завжди була способом говорити. Його експерименти з фарбуванням тканин і технічними матеріалами — це свідомі акценти на індивідуальності. Легендарна Goggle Jacket із лінзами в капюшоні з'явилася у фільмі Ghost in the Shell і стала кодом урбаністичного футуризму.
Музиканти, митці, актори — від Деймона Албарна з його культовими музичними проєктами (Blur, Gorillaz) до оскароносного Ніколаса Кейджа — перетворили речі C.P. Company на носії власних меседжів. А брендові виставки у Сеулі, Парижі й Токіо засвідчили: ця естетика не про показ, а про ідею.
В Україні концепція C.P. Company виходить за межі естетики — вона стає частиною повсякденного досвіду. Війна, швидкий ритм і зміни в урбаністиці змушують переосмислювати одяг як тактичний щит, який відображає виклики часу. Технологічні тканини, з якими працює бренд, сприймаються як необхідність. У цьому контексті OSTRIV виступає платформою, яка інтегрує такі бренди у локальний простір — через колекції, колаборації та події, що поєднують моду з реальністю.
Obey
Усе почалося з постера на вулиці — і продовжилося глобальним рухом. Obey Clothing, проєкт графічного художника Шеперда Фейрі, транслює ідеї протесту через візуальні образи. Натхненням для бренду став культовий фільм Джона Карпентера "They Live" (1988), де герой через спеціальні окуляри бачить приховані команди типу "OBEY", "CONSUME", "CONFORM". Саме ця критика маніпуляції та контролю стала основою візуального коду Obey.
Футболки, худі й кепки з обличчям Андреа Гіганта та іронічними гаслами стали міськими маніфестами, що критикують контроль, споживання, медіа.
На вулицях Лос-Анджелеса, Лондона, Токіо Obey несе чіткий сигнал: мода — це політика. Це боротьба з байдужістю. Це вислів, який не потребує мітингу, щоб бути почутим.
У виставкових просторах — від LACMA до PinchukArtCentre — Obey демонструє, що одяг може бути частиною візуальної демократії. А його екологічні ініціативи та підтримка локальних спільнот додають словам «відповідальна мода» реального змісту.
Edwin
Після Другої світової війни Цунекі Курішіма почав перепродавати американські джинси в Японії. З часом захоплення американським стилем переросло в прагнення створити щось своє — так з’явилася ідея шити джинси під власним брендом. Японські майстри швидко перевершили оригінал: їхня увага до деталей і якість деніму стали новим стандартом. На вулицях Токіо, у вінілових крамницях Лондона і серед українських скейтерів Edwin завжди звучить як альтернатива. Це денім, що протистоїть штампам, джинси, які накопичують особисту історію.
Післявоєнна Японія, бунтівна молодь 60-х, техно-клуби Берліна 90-х — Edwin супроводжує всі ці рухи і як спостерігач, і як активний учасник. Його raw denim і broken twill стали символами справжності в час надмірності. А сучасні українські фрі-райдери і бренди використовують тканину Edwin як елемент візуального захисту — від кліше, від нестійкості, від забуття.
Кожна пара Edwin — це артефакт. І кожен шов — це крок у бік культури, що не просить дозволу, щоб існувати.
Роль знаменитостей та інфлюенсерів: хто формує тренди?
У 21 столітті мода перестала спускатися згори вниз. Тепер не подіуми диктують стиль, а інстаграм-сторіз, кліпи й вуличні фотозвіти. Культові образи народжуються не у штаб-квартирах брендів, а в студіях звукозапису, на скейт-парках і артпросторах. Саме публічні постаті — музиканти, художники, актори — перетворюють речі на символи епохи.
Візуальні репліки музики
Damon Albarn, фронтмен Blur і Gorillaz, неодноразово з’являвся в куртках C.P. Company, зокрема — у моделі Goggle Jacket. Його стиль — природне продовження творчої ідентичності, а не продумана глянцева стратегія. Образ Albarn — це візуал інтелектуального бунту, де techwear читається як саундтрек до урбаністичного майбутнього.
Схожий ефект має A$AP Rocky, який, з одного боку, перебуває в центрі високої моди, а з іншого — продовжує носити кепки Obey як частину street heritage. Його сценічні образи — це постійний діалог між традицією і новаторством, де кожна річ має семантичну вагу, а не лише естетичну.
Коли куртка — це гасло
У кліпах Frank Ocean також фігурує Obey — і це не просто бренд, а жест. Подібно до того, як його пісні розповідають про крихкість ідентичності, одяг стає матеріальним коментарем — тихим, але не менш радикальним.
Актор Ніколас Кейдж, з’явившись у куртці Goggle Jacket у фільмі з нуарною естетикою, підкреслив інший вимір впливу: коли кіно стає вітриною для нової візуальної мови. Через екран куртка не просто асоціюється з персонажем — вона переходить у публічну уяву як маркер стилю.
Від королеви до TikTok
Бренд Barbour має унікальний статус: на ньому виросли монархи й мікроінфлюенсери. Королева Єлизавета ІІ багато років носила куртки Bedale, зробивши з них частину британської ідентичності. Та вже у 2020-х Alexa Chung — модель, дизайнерка й сучасна ікона — перенесла Barbour в контекст нової молодіжної моди: вона одягає його на фестивалі, в Instagram і у своїх колекціях.
Образ, що народився на сільських дорогах, тепер живе на стрітстайл-кадрах у Парижі й Берліні. Це приклад трансформації: коли ікона минулого завдяки культурному провіднику стає частиною теперішнього.
У сучасному медіапросторі речі не просто прикрашають тіло — вони зчитуються як тексти. І коли ви бачите Goggle Jacket в кліпі, Parka Arctic на обкладинці журналу, кепку Obey в TikTok — ви не просто сприймаєте образ, ви вбираєте культуру. Тренд більше не створюється у вакуумі. Його формує спільнота — через музику, кіно, публічні позиції та щоденний вибір одягу.
Висновок: мода як культурна мова
Мода — це більше, ніж силуети й сезони. Це мова, якою суспільство говорить про себе. Вона фіксує покоління, транслює ідеї, веде діалог між містом і природою, між минулим і завтрашнім.
Woolrich показує, як технічна функціональність перетворюється на мову свободи — від експедиційних парок до лондонських вулиць. Barbour тримає баланс між аристократичною стриманістю та демократичним стрітстайлом. C.P. Company розповідає історії крізь матеріали, поки Obey транслює меседжі протесту графікою. А Edwin вплітає в денім архітектуру досвіду — особистого й колективного.
Ці бренди не створюють одяг для того, щоб відповідати трендам. Вони створюють одяг, що говорить — і саме тому впливає. Через музику, фільми, виставки й вуличну культуру вони формують не лише стиль, а й спосіб мислення.
У сучасному світі, де кожна річ може стати висловлюванням, мода перестає бути просто питанням смаку. Вона стає відповіддю. На виклики часу, на пошуки себе, на запити суспільства.
І в цій відповіді — у виборі тканини, крою, принта — зчитується одне: хто ми є, чого прагнемо і як хочемо жити.